Ми давно повертались думками в дитинство…

...ось цей шанс, всього тридцять секунд.

І.І. Коливай Консультант майстер-класу

"ВІТЕРЕЦЬ" /Внукові Дмитрику присвячую/ Ну і вітер-вітерець, Гарний хлопчик-молодець! Вийшов з лісу погулять В "Раз, два, три, чотири, п'ять". На глухій кропиві Погойдав він джмеля, На льоту угорі Підштовхнув журавля, Червоному бурячку Покуйовдив гичку, І гарненько розчесав Шовкову травичку. Нахилив до землі Колючу шипшину, Доганяв на шляху Легкову машину. На ставку замочив Вербовий листочок, І зламав на лану Житній колосочок! Ну і вітер-вітерець, Гарний хлопчик-молодець! А як добре нагулявся, Мабуть, в лісі заховався… А ви не бачили де він?

ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ Природа праведно живе І винятків в ній не буває: Спочатку в небі спалахне, А грім пізніше долітає. У всьому винні тільки ми І як би хто там не дивився, Причину вчора ми сплели, Сьогодні ж наслідок з’явився. Ми хочем Істину знайти, Та навкруги її немає… Вона зсередини, брати, На нас нещасних споглядає.

"ПРИЧИНЫ И СЛЕДСТВИЯ" Каждый из нас - строитель! Каждый из нас - воитель! Каждый из нас что-то стоит… Разница в том: кто что строит? Кто-то людей наших лечит, Кто-то - их тут же калечит, Кто-то им жить помогает, Кто-то в них все отбирает. Кто-то работает в поле, Кто-то отдал себя школе, Кто-то смотрел на зарницу, А кто-то построил темницу… Каждый из нас - строитель! Каждый из нас - воитель! Каждый из нас столько стоит, Ровно тому, что он строит.

ЯК СПОКУТУВАТИ ГРІХИ? Ми понуро й бездумно ідем По невпевненій, хибній дорозі. Чи прийдем ми по ній у Едем, Чи застрягнем на власнім порозі? Ми привчились постійно грішить: У думках, у словах і у діях. І радієм, що вміємо жить, Що живе, не вмирає надія. Ми словами образили брата свого, Та нічого… нічого страшного…., Бо за наші гріхи Бог помер на Христі І грішить можна знову і знову. Ми забрали весь хліб у сестри, Та нічого… нічого страшного… Грішимо, щоб спокутувать в церкві гріхи, Щоб покаятись знову і знову. Нагрішили. Ну й що? Ми покаємось знов, І в житті будем марити Раєм, Ну а брату своєму гукнем: -"Будь здоров!" А сестрі: -"Нехай Бог помагає!" Ми давно вже забули, як треба нам жить, Як спокутувать гріх і провини, Як і в кого за гріх нам прощення просить, Як віддать чужий хліб до зернини. Загубили ми нитку з клубком чарівним, І живем, мов сліпі, з днини в днину. Бо якщо поступаєм, мов звірі з людьми, То й спокутуймо гріх перед ними.

НА ПОЛЯНІ Я сяду в свій Старенький «Запорожець» І біля себе Внука посаджу. Він в мене молодець, Він добрий хлопець! Йому свої стежки Дитинства покажу… Там на поляні З чистою росою Високої трави Машину зупиню І повінчаю внука З дикою красою, Там в юнім серці Вогник запалю. Хай у бджоли Навчиться працювати, Хай від джмеля Полюбить контрабас, Хай у зозулі Вчиться рахувати, Хай на природі Кінчить перший клас! Я сяду в свій Старенький «Запорожець» І біля себе Внука посаджу. Він в мене молодець, Він добрий хлопець! Йому свої стежки Дитинства покажу…

БЕЗМЕЖНІСТЬ Яка красива світова Безмежність! Яка безмежна Космосу Краса! Яка ще квола власна протилежність, Вона – мов перед зливою роса. Життя моє звивається спіраллю У вир буття, що світиться в імлі, Я так борюся з власною мораллю, Яка джгутом пришила до землі. Мої кристали – диво-сталагміти, Загостреним кінцем направлені в той бік, Де чути заклики Космічного Магніту, Де чується духовності потік. Я також є безмежная Безмежність, І через те нічого не боюсь, Я лише намагаюся творити, І в творчості радію і сміюсь…