Лікувальні властивості меду

Авіцена досить широко застосовував у своїй лікарській практиці мед і віск. У його книзі "Канон лікарської науки" є багато рецептів, до складу яких входить мед. Авіцена вважав, що людям після 45 років треба систематично вживати мед. Особливо з товченими ядрами горіхів, які містять багато жирів. Це йому належить вислів: "Якщо хочеш зберегти молодість, обов'язково їж мед".

У міфології Стародавньої Індії бджоли займали виключно почесне місце. Досить сказати, що головний індійський бог Вішна зображувався у вигляді бджоли, яка відпочиває у чаші квітки лотоса. У стародавній індійській медичній книзі "Аюрведа" ("Книга життя") говориться, що подовжити життя людини можна тільки еліксирами та дієтою, до складу якої входять мед і молоко. Відомий індійський лікувальний засіб "альтеранція", що зберігає молодість і забезпечує приємне самопочуття людини, готується переважно з меду.

Цілительниця Євпраксія-Зоя — дочка великого князя Мстислава Володимировича і онука Володимира Мономаха у своєму трактаті, "Алімма" ("Мазі"), розділі "Гігієна харчування" велику увагу приділила застосуванню меду.

Основна частина меду — глюкоза широко застосовується в медицині для лікування захворювань серцево-судинної системи, гіпертонічної хвороби та хвороби шлунка, різних інфекційних хвороб, сепсису. Це найефективніший засіб при різних отруєннях.

Глюкоза — виключно важливий поживний матеріал для клітин тканин і органів. Вона підвищує запаси глюкогену в печінці, який є енергетичним матеріалом для організму й поліпшує процеси тканинного обміну. Глюкоза підвищує опірність організму до інфекції. І це далеко не повний перелік її застосування. Якщо до цього додати, що крім глюкози мед містить мінеральні речовини, солі, органічні кислоти, вітаміни та інші необхідні для організму речовини, то стане зрозумілим, чому він є чудодійним лікувальним засобом.

Біологічно активні речовини меду досить ефективні для профілактики та лікування багатьох захворювань, а головне — нетоксичні порівняно з препаратами, одержаними на основі синтезу хімічних сполук.

Дослідним шляхом доведено бактерицидні властивості меду. Калій, що міститься в ньому, забирає воду з бактерій, а існування їх без води стає неможливим. Усі хвороботворні мікроорганізми, вміщені в мед гинули: збудники черевного тифу — через 48 годин, тифозні — через 24. Мікроби, які спричинюють хронічну бронхопневмонію, — на 4 день, специфічні бактерії — збудники перитоніту, плевриту і абсцесу, а також мікроби, що спричинюють дизентерію, — через 10 годин.

Ще за часів Гіппократа мед застосовували для лікування шкірних ран. Його бактерицидна дія усуває гниття, сприяє рубцюванню ран. Медом також лікують опіки. Як джерело легкозасвоюваних вуглеводів його можна застосовувати з харчовою і лікувальною метою при виснаженні і ослабленні організму.

Велике значення має мед і в дитячому харчуванні, сприятливо впливаючи на дитячий організм: діти швидко набирають масу тіла, краще розвиваються. Мед підвищує опірність їхнього організму до багатьох інфекційних захворювань.

У педіатричній літературі є дані про лікування дистрофії й диспепсії у дітей сумішшю молока із слизовим відваром рису з додаванням 3% меду. З терапевтичної точки зору, мед рекомендується при блюванні у дітей, інфекційних захворювань, запорі та ін. Мед сприятливо впливає при нічному нетриманні сечі у дітей, оскільки справляє загальнозміцнювальну дію на нервову систему. Він має легко збуджувальну дію, особливо на кровоносну систему, тому виключно корисно для людей фізичної і розумової праці та ослаблених після тяжких хвороб.