ЧУЖІ

Чому діти інколи не схожі на своїх батьків? Чому вони так часто бувають нервово - хворобливі? Чому ми інколи ловимо себе на думці, що наші діти в багатьох поглядах нам зовсім чужі? Тому, що кожен день до дітей приходять "чужі". Ці "чужі" руйнують психіку дитини, душу дитини та, з рештою, і її розум. Як не дивно, але ми самі впускаємо їх і вони поступово вбивають в дитячій душі те безцінне, що могло б тримати дитину все її життя - моральні орієнтири.

Розтління людства особливо прискорилося з приходом телебачення. Саме про його руйнівний вплив ділюся тут, як про проблему №1. А під холодною назвою всім відомого фільму "Чужі" я, узагальнюючи, маю на увазі пропоновані нам з екрану телевізора так звані "ідеали", що звідусіль рвуть та руйнують нормальне дитяче життя.

Неділя, близько 19.30 вечора. З екрану телевізора чую приємний дівочий голос, який робить рекламу дитячим (підкреслюю "дитячим") комп'ютерним іграм. Цитую дослівно: "Ця гра захоплює особливою жорстокістю! Різноманітність зброї просто вражає! Супержорстокість! Суперхолоднокровність! Це не гра, а суцільне задоволення! Хто ж переможе? Ви чи комп'ютер? Нехай філософи сперечаються: "вбивати - це добре , чи ні?", а ми поки що звернемось до гри!".

На жаль, чиясь проповідь, як правило, асоціюється у нас з людиною в церкві чи за трибуною. Ми забуваємо, що є різні форми проповіді. Чиєсь порядне життя - це теж проповідь. Здавалось би звичайна реклама комп'ютерної гри, а насправді - проповідь, чужа дитячим душам проповідь. Я вже мовчу про саму "гру". Вона звалась "Руйнівник" (назва сміливо відверта!). І перш ніж отримати від комп'ютера очки, дитина має війти в стан азарту у процесі вбивання, визнати за задоволення сам факт знищення когось, адже це пропонує їм диктор телебачення як норму?! От вам і комп'ютер - атрибут престижу та інтелекту дітей "нових українців", от і звичайний телевізор. Ви скажете, що такі тексти реклами для дітей це випадковість?

Якщо мої слова про вплив телебачення чи комп'ютера здадуться батькам перебільшенням, то я готовий переконати легко й просто: оголосіть у своїй сім'ї "Місяць без телевізора та комп'ютера", замінивши його бесідами на теми, які цікавлять дітей, читанням, музеєм чи театром. Багатьом батькам стане тяжко. А саме страшне, якщо вони помітять, що тяжко саме дітям, їхнім дітям з ними ж!

Де ж вихід? В сім'ї та освіті. Всебічний розвиток, освіта дитини та її сім'я - це найбільша цінність. Адже не завжди варто шукати суперліцей, бо зовнішня ерудиція більше, ніж будь-що, вуалює внутрішню недосконалість. Безсумнівно, що правильно обраний навчальний заклад - це в значній мірі запорука успіху! Якщо ж такого не знайдете, то нехай вам допоможуть слова Пантелеймона Куліша, який сказав, що: "Користь зі шкільної науки буде лише тій дитині, яка вийшла з гарної хати". Нехай не "ЧУЖІ", а рідні вирішують долю вашої дитини. За це дитина колись згадає батьків серцем.